В 1946 році в системі Академії наук Української СРСР на базі 3-х лабораторій Інституту зоології був організований Інститут ентомології і фітопатології, змістом програми робіт якого складало вдосконалення методів захисту рослин та розробка заходів боротьби з найбільш небезпечними шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур. У 1956 р. ця установа була реорганізована в Український науково-дослідний інститут захисту рослин, підвідомчий Міністерству сільського господарства УРСР, який набув статусу Республіканського науково-методичного центру із захисту рослин. З січня 1971 р. Інститут став складовою Південного відділення ВАСГНІЛ, в 1992 р. отримав назву Інститут захисту рослин Української академії аграрних наук, а в 2010 р. – Інститут захисту рослин Національної академії аграрних наук України (ІЗР НААН). Нині ІЗР НААН є головною установою Науково-методичного центру в Україні з проблеми захисту рослин та фітосанітарної безпеки, координує діяльність 30 установ НААН.
м. Київ, вул. Терещенківська, 3 (бувша Репіна). На 3-му поверсі цього будинку до 1963 року розташовувались наукові підрозділи Інституту ентомології і фітопатології АН УРСР (Українського науково-дослідного інституту захисту рослин)
Розбудова наукового комплексу Українського науково-дослідного інституту захисту рослин (м. Київ, вул. Васильківська, 33) : головний корпус (вгорі), лабораторія біологічного методу й вегетаційний домик (знизу), житловий будинок для співробітників (у центрі). Березень 1963 р. (фото з журналу «Защита растений от вредителей и болезней», 1963, № 7)
Історія Інституту пов’язана з іменами відомих учених у галузі біологічних та сільськогосподарських наук, зокрема з питань захисту рослин. Ними є академіки НАН України В.П.Поспєлов, В.П.Васильєв; члени-кореспонденти НАНУ Є.В.Звєрезомб-Зубовський, В.П.Муравйов, В.Г.Долін; академіки НААН В.Ф.Пересипкін, М.П.Лісовий, В.П.Федоренко, О.О.Іващенко; академік НАНУ і НААН О.О.Созінов; члени-кореспондент НААН Д.Д.Сігарьова,; доктори наук З.С.Голов’янко, М.А.Теленга, А.І.Зражевський, Д.Ф.Руднєв, Є.С.Косматий, М.П.Дядечко, В.А.Санін, Б.А.Арєшніков, В.П.Приставко, Г.В.Грисенко, В.М.Кавецький, В.П.Смілянець, Л.І.Бублик, С.О.Трибель, М.П.Секун, В.Ф.Дрозда, А.М.Черній, В.М.Чайка, В.Я.Мар’юшкіна; кандидати наук В.Л.Ціопкало, К.А.Орлачова, Н.І.Салунська, М.О.Целлє, Т.Г.Зражевська, В.А.Мархасьова, Г.М.Цибульська, Н.В.Лаппа, В.М.Гораль, Є.М.Кітіцин, Г.Н.Жигаєв, І.В.Григорович, А.С.Дегтярьова, В.І.Шкоденко, В.М.Лопатін, В.С.Чабан, С.В.Лисенко, М.П.Гончаренко, М.Г.Гарнага, Б.Г.Дегтярьов, В.П.Омелюта та інші.
Інститут очолювали: академік АН УРСР В.П. Поспєлов (1946-1948), член-кореспондент АН УРСР Є.В.Звєрезомб-Зубовський (1949), кандидат сільськогосподарських наук І.В. Паліоха (1949-1950), член-кореспондент АН УРСР В.П.Муравйов (1951-1952), академік АН УРСР В.П.Васильєв (1953-1979), доктор біологічних наук Г.В.Грисенко (1979-1986), академік НААН М.П. Лісовий (1986-2003), В.П.Федоренко (2003-2011). З 2011 р. директором є почесний академік НААН, доктор сільськогосподарських наук О.І.Борзих.
На всіх етапах своєї історії Інститут захисту рослин успішно вирішував важливі завдання, пов’язані з розробкою ефективних заходів захисту сільськогосподарських культур від найнебезпечніших шкідників та хвороб, зокрема вдосконаленням хімічного методу захисту, розробкою та впровадженням біологічних заходів захисту. Впродовж 1950-60-х років в установі існували проблемні лабораторії по боротьбі з буряковим довгоносиком (керівник – В.П. Васильєв), колорадським жуком (М.П. Дядечко, згодом – В.А. Санін), шкідливою черепашкою (Б.А. Арєшніков), пероноспорозом тютюну (В.А. Мархасьова), які з вирішенням поставлених перед ними завдань розформовувались або реорганізовувались.
Що стосується вдосконалення хімічного захисту рослин, то було розроблено і впроваджено у виробництво: метод малооб’ємного обприскування польових культур та садів від шкідників; метод токсикації рослин способом обробки насіння інсектицидами для захисту сходів від шкідників; системи захисту кукурудзи, соняшнику, сої, овочевих культур та картоплі від шкідливих організмів; способи сумісного застосування пестицидів з регуляторами росту рослин та біологічними препаратами тощо.
Багато було зроблено і в галузі біологічного захисту рослин. Так, розроблено і впроваджено: технології виробництва мікробних препаратів та масового розмноження трихограми; технології комплексного застосування ентомофагів та мікробіопрепаратів проти шкідників плодових та овочевих культур, а також біопрепаратів проти хвороб зернових та овочевих культур; інтегровану систему захисту овочевих культур закритого ґрунту з переважним використанням біологічних засобів.
Проводиться величезна робота з наукового забезпечення селекції сільськогосподарських рослин на стійкість проти збудників хвороб та шкідників. Так, складено карту поширення різних рас збудника бурої іржі пшениці та території України, розроблені експрес-методи оцінки й добору форм рослин з груповою стійкістю до збудників хвороб, методика створення комплексних штучних інфекційних фонів, створені банки генів стійкості. В результаті багаторічних досліджень із вивчення стійкості пшениці, картоплі до шкідників була сформована база даних із характеристиками сучасних сортів цих культур для комп’ютерного моделювання селекційного процесу створення комплексно стійких сортів.
За потреби у вирішенні нових важливих завдань із захисту рослин в Інституті з часом створювались і відповідні наукові підрозділи. Так, у зв’язку із аварією на Чорнобильській атомній електростанції у 1987 р. була організована лабораторія сільськогосподарської радіології, яка функціонувала протягом 15 років. В 1991 р. складовою установи стала лабораторія нематології, в 1992 – відділ карантину рослин, в 2003 р. – лабораторія гербології, в 2004 р. – лабораторія екологічної генетики рослин та біотехнології.
В лабораторії сільськогосподарської радіології були проведені наукові дослідження з проблем контролю формування видового складу бур’янів, збудників хвороб рослин на вилучених із сільськогосподарського користування угіддях 30-кілометрової зони ЧАЕС, а також вдосконалення еколого-безпечних методів захисту вирощуваних культур за умов радіоактивного забруднення. Лабораторією нематології розроблено системи моніторингу та контролю чисельності паразитичних фітонематод на озимій пшениці, картоплі, цукрових буряках, овочевих культурах закритого ґрунту, а також взято участь у створенні 20 нематодостійких сортів картоплі. Відділом карантину рослин розроблено: моделі подальшого розповсюдження західного кукурудзяного жука та американського білого метелика; методи виявлення та діагностики, заходи локалізації та ліквідації багатьох карантинних шкідників, хвороб рослин та бур’янів; ентомологічні, мікологічні та бактеріологічні Державні Стандарти (ДСТУ) для карантинної служби. В лабораторії гербології провадяться роботи щодо створення бази даних про шкідливість різних видів бур’янів на різних польових культурах, прогнозування забур’яненості посівів, удосконалення хімічного захисту посівів від бур’янів. В лабораторії екологічної генетики рослин та біотехнології здійснюються наукові дослідження, пов’язані з аналізами колекційного та селекційного матеріалу пшениці за допомогою молекулярно-генетичних маркерів та використанням цих маркерів для вивчення генів стійкості пшениці до збудників хвороб та шкідників.
На різних етапах проведення дослідницьких робіт із вирішення найважливіших питань щодо захисту рослин в установі сформувалися наукові школи: ентомологів (керівники – В.П. Поспєлов, З.С. Голов’янко, М.А. Теленга, Д.Ф. Руднєв, В.П. Васильєв, Б.А. Арєшніков, В.Г. Долін, В.А. Санін, М.П. Дядечко, В.П. Смілянець, М.П. Секун, С.О. Трибель, В.П. Федоренко), фітопатологів (В.П. Муравйов, В.П. Пересипкін, М.П. Лісовий, С.В. Ретьман), хіміків (Є.С. Косматий), екотоксикологів (Л.І. Бублик), нематологів (Д.Д. Сігарьова).
Нині в структуру Інституту захисту рослин НААН входить 13 наукових підрозділів. Інституту підпорядковані Дослідна станція з карантину винограду і плодових культур (м. Одеса), Українська науково-дослідна станція карантину рослин (м. Чернівці), Державне підприємство Дослідне господарство «Тахтаулово» (м. Полтава) та ДПДГ «Зорі над Бугом» Науково-виробничого центру “Соя” Національної академії аграрних наук України” (с. Яструбинове Вознесенського району Миколаївської області). В установі працює 137 осіб, серед яких 75 – наукового персоналу (з них 8 докторів, зокрема 1 академік і 2 члени-кореспонденти, і 28 кандидатів наук).
На рахунку вчених Інституту та його мережі за останні 10 років близько 80 винаходів та понад 200 наукових розробок, які апробовані та рекомендовані для широкого впровадження у виробництво. За цей період також видано близько 100 книг, серед яких брошури, монографії, довідники, рекомендації, атласи, визначники, підручники для вищих навчальних закладів, опубліковано понад 2000 статей у наукових збірниках, газетах і журналах.
За визначні досягнення в розробці теорії і практики захисту рослин вченим Інституту В.П. Васильєву, М.П. Лісовому, Н.В. Лаппі й В.М. Горалю присуджено Державні премії України в галузі науки і техніки, а В.П. Федоренку – премію імені І.І. Шмальгаузена НАНУ. До того ж В.П. Васильєв, М.П. Лісовий, В.П. Федоренко та Д.Д. Сігарьова мають почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
Інститут захисту рослин НААН підтримує творчі зв’язки з науковими установами й фірмами понад 20 країн світу. Він є постійним членом Міжнародної організації з біологічного захисту рослин (МОББ), бере активну участь у її роботі.
Інститут захисту рослин НААН займає лідируючу позицію в діяльності Громадської організації «Українське ентомологічне товариство». Протягом 70-річної історії цієї організації керівники інституту та його вихованці майже завжди її очолювали – це Є.В. Звєрезомб-Зубовський, В.П. Васильєв, В.Г. Долін. Нині президентом ГО «УЕТ» є академік НААН В.П. Федоренко.
Інститут готує фахівців (докторів філософії) через аспірантуру за галуззю знань 20 «Аграрні науки та продовольство» зі спеціальності 202 «Захист і карантин рослин» за двома спеціалізаціями: фітопатологія і ентомологія. Тут також існує спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських та докторських дисертацій за сільськогосподарськими науками із спеціальностей «ентомологія» та «екологія».
Щорічно Інститутом організовуються курси підвищення кваліфікації працівників агропромислового виробництва, семінари, наради, науково-практичні конференції національного та міжнародного рівнів. Співробітники також беруть участь у десятках всеукраїнських та міжнародних конференцій, симпозіумів, з’їздів, круглих столів, засідань Робочих груп, семінарів, нарад, сесій.
Свої досягнення Інститут захисту рослин НААН постійно демонструє на всеукраїнських та міжнародних спеціалізованих виставках. За останні 17 років за активну участь у виставках установа відмічена 2 Грамотами, 2 Подяками й 44 Дипломами, 5 із яких підписані президентом НАН України, академіком Б.Є. Патоном.
Інститут видає часопис «Карантин і захист рослин» (4 номери в рік), Український ентомологічний журнал (2 номери) та міжвідомчий тематичний науковий збірник «Фітосанітарна безпека» (1 випуск). Також систематично публікує матеріали організованих та проведених науково-практичних конференцій. Надає допомогу Державній службі України з безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, агрофірмам, спеціалістам-аграрникам, садівникам-дачникам консультуванням, проведенням науково-дослідних робіт, аналізів.